Ганна Ліснічук, вчитель початкових
класів комунального закладу
«Гайворонський ліцей № 1» Гайворонської районної ради
Кіровоградської області
Анотація.
У статті висвітлюються питання співпраці вчителя та батьків, надаються
рекомендації щодо поліпшення батьківського впливу на дитину.
Вступ до школи – це важлива
подія в житті дитини. При цьому ще й нелегка. Розпочинається святом, яке дуже
швидко змінюється буденним, складним та нудним життям, у якому доводиться
долати труднощі, робити не те, що хочеться, призвичаюватися до безлічі життєвих
ситуацій і вимог.
З початком шкільного життя у
дитини змінюється провідний (головний) вид діяльності. У дошкільному житті це
була гра, у школі нею стає навчання, яке весь час ускладнюється. Та часу для
цього залишається все менше.
Діти, як правило, виявляють
великий інтерес до школи і радіють, що їх мрія про шкільне життя має
здійснитися. Та рожеві сподівання у багатьох швидко пригасають. Від того, що
вони не були готові до тривалих занять у ній.
Справа в тому, що готовність до
навчання у школі ніяк не обмежується
лише бажанням та емоційним настроєм. Вимагається куди більше. «Серед
складностей готовності до школи найважливішими є стан здоров’я, інтелектуальний
розвиток, особиста підготовленість. Вона передбачає: збагнути почуття
відповідальності, готовність підпорядковувати швидкоплинні настрої необхідності
виконувати завдання. Та ще вміння жити в колективі – класу, школи. Однією із
сфер, в яких дитина зустрічається з труднощами, є відношення до самого себе в нових умовах. Як
правило, самооцінка дітей до вступу у школу самозавищена. Часто цьому сприяють
батьки – надто захвалюють дитину, то ж і вона сама про себе так думає,» -
писав відомий педагог А.Б.Резнік. [3]
Ці та інші труднощі дитина може
долати лише за умови повного порозуміння між батьками та вчителями. «Немає
гіршої біди для учня, якщо між ними стосунки не складаються на добро.»[3]
Закон України про освіту вказує
на те, що учасниками освітнього процесу є і батьки здобувачів освіти. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку
дитини як особистості. Батьки мають рівні права та обов’язки щодо освіти і
розвитку дитини. Вони зобов’язані: … « сприяти виконанню дитиною освітньої програми та
досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання;…»[1]
