Ольга Писанка, вчитель початкових класів
комунального закладу “Гайворонський ліцей № 2” Гайворонської районної ради
Кіровоградської області
Анотація. У статті розкрито
питання про актуальність педагогічної
спадщини А.Б. Рєзніка на уроках сучасної української школи.
Педагогічна
спадщина А.Б. Рєзніка – це невичерпне джерело мудрості. Вона спонукає до
роздумів, наукових пошуків та творчих звернень. Звертаючись до наукових
напрацювань видатного педагога, можна знайти відповіді на запитання, які
виникають в освітньому процесі або є підґрунтям для подальших роздумів.
Арон
Борисович Рєзнік сучасник і послідовник педагога-гуманіста В.О. Сухомлинського,
по що свідчать його праці, виступи, публікації, листи, спогади, архівні
документи.
Талановитий
працівник освіти, учений, кандидат педагогічних наук спонукав педколектив і
кожного вчителя зокрема до постійного вдосконалення, оновлення. І сам був для
них переконливим прикладом, активно розробляючи і впроваджуючи інноваційні
технології.
Відповідальний
педагогічний підхід, що використовувався А.Б. Рєзніком впродовж усього періоду
навчання учнів у школі заслуговує великої уваги. Як учений Арон Борисович був
учителем-практиком, творцем своєї школи, де апробувалися його педагогічні ідеї
і до якої зверталася мисляча інтелігенція. Як педагог-новатор Арон Борисови
Рєзнік завжди йшов у ногу з часом і випереджав час, пропонуючи своє бачення
шляхів прискорення методичних змін у якості навчання і виховання дітей.
Не зважаючи
на те, що час минає, змінюються освітні технології, теоретико-практичні
рекомендації А.Б. Рєзніка не втрачають своєї актуальності, а навпаки, набувають
в умовах сьогодення нового звучання.
Сьогодні,
в умовах модернізації освіти набули особливої актуальності педагогіка
співробітництва, озброєння учнів уміннями і навичками самоосвіти, інтеграція,
формування активної життєвої позиції тощо.
В
сучасних умовах постає актуальна проблема систематичного поповнення знань.
Відбувається перехід від навчання “на все життя”, до навчання “протягом усього життя”. Під час навчання в школі учні не лише отримують
знання, вони формуються як особистості. Саме школа дає дитині “путівку” в життя, допомагає
зорієнтуватися в складному вирі буття, знайти своє покликання.
Арон
Борисович прагнув кардинально поліпшити підготовку учнів до розумової та
фізичної праці. Для занять вибирав як навчальну інформацію, так і різні форми,
методи, прийоми і засоби. При цьому не залишав без уваги тих подій суспільного
життя, які хвилювали дітей. Наголошував: а коли не хвилюють, то треба вміти
схвилювати. Тоді урок для учнів ставав бажаним, очікуваним, вогником душевного
життя, а вчитель – мудрим творцем і оберегом цього вогника. Його уроки не лише
давали учням глибокі знання, а й вчили вчитися, сприяли їхньому
інтелектуальному розвитку, їхньому громадянському становленню.
