Оксана Шутка, вчитель математики Вікнинської філії комунального
закладу «Хащуватський ліцей» Гайворонської районної ради Кіровоградської
області
Анотація. В даній статті
зазначено, що роль самоосвіти займає визначну роль в навчальному процесі
сучасності. Висвітлено актуальність самоосвіти педагога та учня. Наголошено
про важливість володіння вчителем
педагогічною технікою.
А.Б. Резнік – автор 6 окремих видань, 86 статей у 26
журналах, понад 200 статей у 22 газетах, загальний тираж – понад 250 тисяч примірників.
Творча лабораторія А.Б. Резніка розробляла методику самоосвіти учнів, насамперед,
старшокласників та вчителів. У формуванні успішної особистості випускника
вагоме місце зайняли самонавчання, самоорганізація, самоствердження. Аналіз
праць Арона Борисовича Резніка з методики самоосвіти дає можливість зробити
висновок про збагачення теорії та практики проблеми розвитку самоосвіти вчителя
та учня.
Самоосвіта і навчання збігаються в дуже важливому –
кінцевому результаті діяльності – у набутих знаннях та інтелектуальному
розвитку. Звідси можна зробити досить корисний висновок: через самоосвіту учнів
можна використовувати найбільш доцільні й допустимі методи самостійного
оволодіння знаннями, навіть більше, навчання і самоосвіта повинні йти
паралельно, взаємно збагачуючи і доповнюючи одне одного. Одним із важливих
аспектів шкільної самоосвіти є її зв'язок з навчально-виховним процесом. А. Б. Резнік
вважав, що «головним критерієм самоосвіти мусить бути її зміст».
Якщо учень
систематично і наполегливо виконує домашнє завдання з усіх предметів, то цю
діяльність ще не можна назвати самоосвітою хоча в ній виявляються навички і
вміння, якими користуються і при самоосвіті. Так, пізнавальна діяльність стає
самостійною тоді, коли вона досягає рівня пізнавальної самостійності,
показником якої виступають уміння самостійно здобувати знання з різних джерел,
використовувати ці знання, уміння, навички для подальшої самоосвіти та
застосовувати їх у практичній діяльності. Отже, самоосвіта – це вища форма
пізнавальної діяльності, спрямована на вдосконалення освіти учня. Вона виходить
за межі навчальної програми і реалізується при поступовому самоуправлінні нею.
Вона виступає своєрідним критерієм високого рівня навчального процесу в школі,
що забезпечує цікаве, інтелектуальне життя учнів. При низькій якості
навчального процесу самоосвіта школяра, як правило, неможлива. Від сприймання
матеріалу, який пояснює вчитель, через репродуктивну, а потім і творчу
діяльність та посилення самостійної роботи до самоосвіти – такий шлях удосконалення
пізнавальної активності учня.
