Анна Процак, вчитель
української мови та літератури Вікнинської філії комунального закладу
«Хащуватський ліцей» Гайворонської районної ради Кіровоградської області
Анотація. У даній статті йдеться про важливість партнерства учителів-батьків, про
поради А. Б. Резніка щодо співпраці між учителем та батьками, як одним
із найважливіших моментів у навчальному-виховному процесі.
Закон «Про освіту»
надає батькам вибір впливати на навчання власної дитини, на визначення
траєкторії її навчання, на організацію навчального процесу у закладі. У батьків
з’явилась можливість більш активно брати участь у розробці проектів, стратегії
розвитку школи, у виборах її директора, вони мають змогу обирати зручну для
себе форму допомоги школі, вчителям, класним керівникам, дитячому колективу,
разом з педагогами брати відповідальність за реалізацію поставлених завдань,
активно долучатися до змін в освіті.
Педагоги
повинні ініціювати і залучати родини до участі у побудові нової української
школи, у здобутті спеціальних знань про вікові особливості дитини, знайомити з
ефективними методами виховання дитини. Саме адміністрації шкіл, педагогам разом
з батьками необхідно приділити увагу щодо розповсюдження досвіду кращого
сімейного виховання, організації освіти дорослих [2].
Останнім часом стресовим моментом у роботі вчителя стали
зустрічі та спілкування з батьками учнів.
Причини відвідування батьками школи є різні – приємні і не дуже. Одні ідуть до вчителя з позитивом,
інші-заздалегідь готуються до негативного.
Педагог в свою чергу має вислухати, зрозуміти кожного і запропонувати
вихід із певних ситуацій. Трапляються
випадки, коли спільна мова між вчителями та батьками не знаходиться, і це все
провокує конфлікт, який дуже гостро сприймають діти. Саме це дуже впливає на
навчальний процес. Учні після конфлікту можуть зневажливо
ставитися до свого педагога, що дуже підриває та псує його авторитет і,
звичайно, самооцінку.
