Світлана
Рабенюк, вчитель початкових класів Могильненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Гайворонського
району Кіровоградської області
Анотація. У цій статті розглянуто питання, які постають перед нинішнім
поколінням вчителів: розвиток пізнавальних вмінь і самостійності, що відіграють
важливу роль у навчально-виховному процесі.
У наш час
освіта постійно рухається вперед, головне завдання школи сьогодні – виявити
творчі здібності дитини і дати поштовх до розвитку, підготувати її до життя,
вчити вирішувати проблеми, використовувати власний досвід, здобувати
інформацію, критично мислити, вміти співпрацювати та працювати в групі, вміти
організувати свою роботу. Якщо створити умови для розвитку
особистості, в школяра обов'язково розкриються здібності, закладені природою. Тому
головне завдання учителя – розкрити індивідуальні здібності кожного школяра, бо
від того, якими будуть його перші шкільні роки, залежить усе подальше навчання
і, врешті-решт, майбутній життєвий шлях. Індивідуальні особисті якості школярів
не даються від народження і не виникають просто так. Для їхнього розвитку
потрібні спеціальні умови, що впливатимуть на позитивний емоційний стан та
сприятимуть прояву розумової активності, витримки дитини.
Арон Борисович Рєзнік зазначав: «Не
можна лише вчити. Необхідно вчити вчитися». Тому велику увагу приділяю розвитку
самоосвіти учнів. Ця проблема була наскрізною в його педагогічній діяльності.
«Шлях до самоосвіти розпочинається з уроку. Саме на уроках учителі привчають
учнів до самостійної пізнавальної діяльності, вчать їх не тільки слухати, але й
сприймати, тобто самостійно, активно, творчо осмислювати ту чи іншу інформацію.
При низькій якості навчального процесу самоосвіта школяра, як правило, не
можлива. Від сприйняття матеріалу, який пояснює вчитель, через репродуктивну, а
потім і творчу діяльність та посилення самостійної роботи – такий шлях
удосконалення пізнавальної діяльності учня». Актуальність даного питання
полягає в тому, що сьогодні вчитель повинен підтримувати розвиток пізнавальної
активності, самостійності та творчих здібностей учнів; передбачати
урізноманітнення навчальної та виховної діяльності; звільняти навчально-виховний
процес від примусовості, абстрактності.
Відомий педагог
В.О.Сухомлинський писав: «Духовне життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона
живе у світі гри, казки, музики, фантазії, творчості. Ми
повинні вчити і виховувати так, щоб дитина почувала себе шукачем і відкривачем
знань. Тільки за цієї умови одноманітна, напружена, стомлююча робота школяра
забарвлюється радісними почуттями і може принести маленьким людям переживання
творця». Учитель сам творить педагогічний процес. І для мене дуже важливо, щоб у
цей час дитина могла проявити свою активність та творчість достатнього мірою.
