Світлана
Мальована, заступник директора з навчальної роботи Заваллівського ліцею-мистецької
школи Гайворонського району Кіровоградської області
Анотація. В даній статті йдеться про використання
педагогічного надбання видатного українського педагога А. Б. Рєзніка в питанні
громадянського становлення здобувачів освіти. З’ясовано, як саме йому вдавалося
уміло реалізовувати цю ідею. Розглянуто обґрунтовані і продумані рекомендації
та поради по впровадженню
активних форм навчальних
занять. Визначено шляхи поєднання навчання з життям, перетворення знань в
переконання, розширення методичного арсеналу.
Педагогічний досвід
вчителя-новатора минулого століття Арона Борисовича Рєзніка нам в цьому
допомагає і, як пише Надія Калініченко, «…стверджує життєздатність і
випереджаючий характер створених ними моделей шкіл, де успішно здійснювалася
гуманізація шкільного життя, поєднувалося виховання інтелекту і моралі,
формування громадянськості та почуття обов’язку» [1, с. 6]. А випереджаючу
властивість ми вбачаємо у гуманізмі, адже сучасна система освіти має
гуманістичну парадигму, яка прийшла на зміну авторитарній [2, с. 101].
Знайомлячись із досвідом роботи
Арона Борисовича Резніка, видатного українського педагога, який більше сорока
років віддав учительській праці, можна зробити висновок, що він намагався так
спланувати процес пізнання, що учні не були пасивним об’єктом, що вони брали
активну участь у ньому. Своєї мети досягав, виховуючи повагу до законів
держави, визнавав і забезпечував права учнів, формував любов до народу, держави.
Зі слів докторів педагогічних
наук І. С. Мар’єнко та С. Є. Хозе характерними рисами педагогічного почерку нашого
знаного земляка були кваліфіковане вирішення пізнавальних і виховних завдань в
їх єдності; опертя на міжпредметні зв’язки; застосування засвоєних знань для
розкриття нагальних проблем суспільного життя. Він вміло відбирав найважливіші
поняття та терміни, факти та явища, необхідні при викладанні
суспільствознавства. Навчальний матеріал вивчався так, щоб учні не тільки знали
і розуміли те суспільство, в якому живуть, а й самі долучалися до подальшого
його вдосконалення. На формування громадянської позиції були направлені
різноманітні форми навчальної та позанавчальної
роботи. Серед них – постановка
проблемних питань, творчі самостійні завдання, теоретичні конференції, вечори
питань та відповідей, диспути, семінарські заняття [3, с. 4].
