МИ СТВОРЮЄМО СЕБЕ САМІ – ГОЛОВНИЙ МЕСЕДЖ ПЕДАГОГІКИ А.Б. РЕЗНІКА

Валентина Янишина, вчитель фізики комунального закладу “Гайворонський ліцей №2” Гайворонської районної ради Кіровоградської області

Анотація. В даній статті йдеться про вчителя-професіонала, сміливого експериментатора-дослідника, успішного директора, блискучого методиста, автора глибоких аналітичних статей, оригінальних новаторських знахідок Арона Борисовича Резніка. Вчителя, який формував в учнів звички до роздумів над життям і важливими проблемами, виробленням свідомої соціальної позиції, яка б характеризувалася громадянською активністю, відповідальністю. Створити самих себе – це його головний меседж.

 Серед плеяди педагогів Кіровоградщини виділяється постать А. Б. Резніка. Знаний у вчительському середовищі, управлінському корпусі, серед науковців і просто людського загалу як майстерний вчитель-професіонал, сміливий експериментатор-дослідник, успішний директор, блискучий методист, автор глибоких аналітичних статей, оригінальних новаторських знахідок. Про нього відгукуються як про мудру, приємну в спілкуванні, щиру, відкриту до всього нового і просто добру людину.

Дуже багато змін в освіті він передбачав ще в 70-ті роки минулого століття. Демократизація, виявлення і розвиток індивідуальних особливостей старшокласників у процесі навчання шляхом організації різноманітної самостійної діяльності учнів, диференціація, гуманізація, що впроваджувалась згодом, прослідковувалась в його досвіді. Він сміливо порушував стереотипи уроку. На його уроках випробовувалися принципово нові дидактичні підходи до уроку з елементами проблемного навчання, мозкового штурму, постійного зворотного зв’язку, об’єктивізації контролю та оцінки знань.

Арон Борисович надавав великого значення розвитку особистості, ратував за те, щоб у школі була створена атмосфера  творчості, щоб кожна особистість загорілася своїм вогнем неповторності  в певному виді праці, діяльності.

Орієнтиром у цьому були його заповіді: дати дитині відчути радість від спілкування з однолітками й дорослими, радість спільної праці, пізнання, гри, відпочинку.

Характер взаємин дорослих – це те середовище, в якому формується особистість людини майбутнього. Треба розвивати і берегти в дитині віру в батьків, вихователів, друзів, у саму себе.

Відмовитися від крику, грубих висловлювань, насмішок, погроз та примусу.

Весь виховний процес має бути пройнятий повагою до особистості дитини.

Він робив все, щоб допомогти старшокласникам розібратися в багатогранній, суперечливій дійсності та у проблемах шкільного життя, намагався виробити в учнів цілісне бачення людини і суспільства та їх взаємозв’язок.

Він вчив вільному спілкуванню, довірі, відкритості, відвертості, вмінню самостійно мислити, вести дебати, аргументовано відстоювати свої погляди і переконання, критично аналізувати суспільні явища та їх критерії.

Виховання історичного мислення, формування в учнів звички до роздумів над життям і важливими проблемами, вироблення свідомої соціальної позиції, яка б характеризувалася громадянською активністю, відповідальністю. Створити самих себе – це головний меседж педагогіки А.Б. Резніка.

Пишаюся тим, що мені пощастило бути ученицею Арона Борисовича. Наче це було вчора, насправді пройшло майже сорок років.

Перше, що приходить на згадку – величезна домашня бібліотека, де мені пощастило побувати, робочий кабінет Арона Борисовича, журнали, збірники, тощо, але все систематизовано в скриньках по алфавіту, прізвищам авторів …він міг миттєво  знайти, все, що було потрібно….

Ще згадую його уроки, сказати, що вони були цікаві,  нічого не сказати… Жодної вільної хвилинки, і все цікаво, і все хотілось запам’ятати…  П'ятихвилинки, які він проводив наприкінці кожного уроку запам’ятались назавжди. Він викладав історію, суспільствознавство, але це не заважало йому задавати, ось таки теми на ці 5-ть хвилин:

- Ти поїдеш в подорож за кордон і тебе спитають, що ти знаєш про Т.Г. Шевченка?

Ми писали різне, але відповідь: "Я просто почав би читати вірші Шевченка на українській мові" - , йому сподобалась найбільше.

- Ти - гід свого міста, що покажеш в м. Гайворон людям, які вперше завітали до нас…Це і наша річка Південний Буг, млин, вузькоколійка…

- Як думаєш, любити це шкодувати або принижувати жалістю?

Та багато-багато іншого…

Пишаюсь, що і мої відповіді увійшли в  книжку, яку написав Арон Борисович, згодом вона була надрукована і навіть  є у мене.

Арон Борисович був людиною, яка надихала багатьох людей, яка своїми словами та справами дарувала своєрідну філософію життя, внутрішнє світло і бажання самовдосконалюватись. Людиною, яка говорила про життя, про патріотизм, про те, що життя має свої складності. Але говорила про це без зайвого пафосу, справжньо, щиро. Такі люди, здається, мають жити вічно.  Адже він мав талант бути справжнім, а також дарував цю справжність іншим. Справжніх любити дуже просто, бо такі люди мають   розгорнуту душу і готові прийняти кожного, і кожного готові підтримати. Вони самі спалахують за пару секунд і запалюють всіх довкола.

Людина стане щасливою, коли пізнає свою невидиму природу-сутність, посяде в суспільстві визначене їй місце і буде задоволена результатами своєї праці. Він вірив, що це шлях не тільки до щастя окремої людини, а й до вдосконалення суспільства в цілому. Без постійної самоосвіти і самовиховання обійтися неможливо. Хто не йде вперед, той крокує назад.

Головний його посил – жити чесно, постійно самоудосконалюватись, поважати свою історію, свій народ та його  традиції.

Цілісна й багатогранна спадщина А.Б. Резніка є невичерпним джерелом педагогічного досвіду, мудрості. Його погляди на розумове, моральне, трудове, фізичне, естетичне  виховання можуть з успіхом застосовуватися в сучасній школі.

"Наша мета – виховання",  - говорив він, - "виховати  чуйних і відповідальних громадян, відкритих до сприйняття  інших культур, здатних цінувати свободу, поважати людську гідність та індивідуальність, запобігати конфліктам або розв’язувати їх ненасильницькими засобами".

Залишається діяти: вивчати перспективний досвід, модернізувати і відтворювати загублене, досягати успіху, орієнтуючись на передові ідеї.

Впевнена, він залишився  в пам’яті і серцях усіх, з ким його зводила доля. Віддаючи велику шану, гідну данину пам’яті талановитому і творчому керівнику, педагогу, не можливо не відчути його прозорливість в організації навчально-виховного процесу, яка сьогодні з успіхом використовується в закладах освіти.

Бібліографія

1. Азаров Ю.П. Виховання учнів в колективі, родині, соціумі // Сімейна педагогіка: педагогіка любові і свободи.- Харків, 2006.

2. Гордін Л.Ю. Взаємозв’язок суспільної  та природної суті виховання // Педагогіка.-2015.- №8

3. Кірсанов А.А. Індивідуалізація навчальної діяльності як педагогічна проблема// Видавництво Казанський університет.-2009.-223с.