ВИКОРИСТАННЯ ДОСВІДУ А. Б. РЄЗНІКА У ФОРМУВАННІ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ШКОЛЯРІВ

Світлана Мальована, заступник директора з навчальної роботи Заваллівського ліцею-мистецької школи Гайворонського району Кіровоградської області

Анотація. В даній статті йдеться про використання педагогічного надбання видатного українського педагога А. Б. Рєзніка в питанні громадянського становлення здобувачів освіти. З’ясовано, як саме йому вдавалося уміло реалізовувати цю ідею. Розглянуто обґрунтовані і продумані рекомендації та поради по впровадженню активних форм навчальних занять. Визначено шляхи поєднання навчання з життям, перетворення знань в переконання, розширення методичного арсеналу.

 Майбутнє світу – у розширенні знань, у навчанні. А завдання освіти полягає в тому, щоб її здобувачі були готові до змін, готові самі щось змінювати; щоб допомогти виховувати громадян, які зможуть жити і продуктивно працювати за нових умов (соціальних, технологічних, екологічних тощо). Тому формування громадянської компетентності – це цілий комплекс заходів, спрямованих на формування громадянина, здатного приймати свідоме рішення та впливати на життя суспільства.

Педагогічний досвід вчителя-новатора минулого століття Арона Борисовича Рєзніка нам в цьому допомагає і, як пише Надія Калініченко, «…стверджує життєздатність і випереджаючий характер створених ними моделей шкіл, де успішно здійснювалася гуманізація шкільного життя, поєднувалося виховання інтелекту і моралі, формування громадянськості та почуття обов’язку» [1, с. 6]. А випереджаючу властивість ми вбачаємо у гуманізмі, адже сучасна система освіти має гуманістичну парадигму, яка прийшла на зміну авторитарній [2, с. 101]. 

Знайомлячись із досвідом роботи Арона Борисовича Резніка, видатного українського педагога, який більше сорока років віддав учительській праці, можна зробити висновок, що він намагався так спланувати процес пізнання, що учні не були пасивним об’єктом, що вони брали активну участь у ньому. Своєї мети досягав, виховуючи повагу до законів держави, визнавав і забезпечував права учнів, формував любов до народу, держави.

Зі слів докторів педагогічних наук І. С. Мар’єнко та С. Є. Хозе характерними рисами педагогічного почерку нашого знаного земляка були кваліфіковане вирішення пізнавальних і виховних завдань в їх єдності; опертя на міжпредметні зв’язки; застосування засвоєних знань для розкриття нагальних проблем суспільного життя. Він вміло відбирав найважливіші поняття та терміни, факти та явища, необхідні при викладанні суспільствознавства. Навчальний матеріал вивчався так, щоб учні не тільки знали і розуміли те суспільство, в якому живуть, а й самі долучалися до подальшого його вдосконалення. На формування громадянської позиції були направлені різноманітні форми  навчальної та позанавчальної роботи.  Серед них – постановка проблемних питань, творчі самостійні завдання, теоретичні конференції, вечори питань та відповідей, диспути, семінарські заняття [3, с. 4].

Вже на початку книги  А. Б. Рєзніка «Громадянське становлення школярів», читаємо, що, коли він готувався до зустрічі з десятикласниками в новому навчальному році, то завжди думав про те, як зробити, щоб кожен урок суспільствознавства допомагав осягненню і закріпленню громадянських почуттів, формував моральні якості, сприяв осмисленню свого місця в житті [3, с. 6].

Цінною є його думка про те, що така галузь, як суспільствознавство має узагальнюючий характер. Предмети цієї галузі потрібно викладати, опираючись на знання учнів майже з усіх предметів. Деякі теми даних  предметів вимагають знань не тільки історії, літератури, а й з фізики, хімії, біології, географії, навіть математики та іноземної мови [3, с. 7]. Наприклад, для того, щоб пояснити історичне значення винаходу парової машини, я, як вчитель  історії, показуючи презентацію роботи двигуна, звертаюсь до механіки.

На сучасному етапі є безліч джерел інформації. Тому використовую на своїх уроках його досвід з навчання учнів навичкам самостійної інтелектуальної праці, умінню бачити проблему, питання  і знаходити відповіді на них, користуючись різними джерелами, а не тільки підручниками.

Його міркування про те, що треба звертати увагу на ясність і чіткість словесного оформлення думки, на «орфографічну пильність», яка може проявитися у світоглядній [3, с. 29], є співзвучними з думками багатьох педагогів, які переймаються тим, чи всі учні розуміють те, про що говорять, чи свої думки висловлюють.

Бібліографія

1.     Мудрий І.Л., Поліщук В.П., Постельняк А.І., Романюк Т.Б. А. Б. Рєзнік – вчений, талановитий педагог-новатор. – Кіровоград, 2011

2.     Даниленко Л. Інноваційний освітній менеджмент: Навчальний посібник – К.: Главник, 2006

3.     Резник А. Б. Гражданское становление школьников. – Москва: Педагогика, 1985