ТВОРЧОСТІ ТА САМООСВІТІ ТРЕБА НАВЧАТИ ВСІХ

Світлана Рабенюк, вчитель початкових класів Могильненської  загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Гайворонського району Кіровоградської області

         Анотація. У цій статті розглянуто питання, які постають перед нинішнім поколінням вчителів: розвиток пізнавальних вмінь і самостійності, що відіграють важливу роль у навчально-виховному процесі.

У наш час освіта постійно рухається вперед, головне завдання школи сьогодні – виявити творчі здібності дитини і дати поштовх до розвитку, підготувати її до життя, вчити вирішувати проблеми, використовувати власний досвід, здобувати інформацію, критично мислити, вміти співпрацювати та працювати в групі, вміти організувати свою роботу. Якщо створити умови для розвитку особистості, в школяра обов'язково розкриються здібності, закладені природою. Тому головне завдання учителя – розкрити індивідуальні здібності кожного школяра, бо від того, якими будуть його перші шкільні роки, залежить усе подальше навчання і, врешті-решт, майбутній життєвий шлях. Індивідуальні особисті якості школярів не даються від народження і не виникають просто так. Для їхнього розвитку потрібні спеціальні умови, що впливатимуть на позитивний емоційний стан та сприятимуть прояву розумової активності, витримки дитини.

Арон Борисович Рєзнік зазначав: «Не можна лише вчити. Необхідно вчити вчитися». Тому велику увагу приділяю розвитку самоосвіти учнів. Ця проблема була наскрізною в його педагогічній діяльності. «Шлях до самоосвіти розпочинається з уроку. Саме на уроках учителі привчають учнів до самостійної пізнавальної діяльності, вчать їх не тільки слухати, але й сприймати, тобто самостійно, активно, творчо осмислювати ту чи іншу інформацію. При низькій якості навчального процесу самоосвіта школяра, як правило, не можлива. Від сприйняття матеріалу, який пояснює вчитель, через репродуктивну, а потім і творчу діяльність та посилення самостійної роботи – такий шлях удосконалення пізнавальної діяльності учня». Актуальність даного питання полягає в тому, що сьогодні вчитель повинен підтримувати розвиток пізнавальної активності, самостійності та творчих здібностей учнів; передбачати урізноманітнення навчальної та виховної діяльності; звільняти навчально-виховний процес від примусовості, абстрактності.

Відомий педагог В.О.Сухомлинський писав: «Духовне життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії, творчості. Ми повинні вчити і виховувати так, щоб дитина почувала себе шукачем і відкривачем знань. Тільки за цієї умови одноманітна, напружена, стомлююча робота школяра забарвлюється радісними почуттями і може принести маленьким людям переживання творця». Учитель сам творить педагогічний процес. І для мене дуже важливо, щоб у цей час дитина могла проявити свою активність та творчість достатнього мірою.

А. Б. Рєзнік був майстром створення проблемних ситуацій у навчанні та вихованні. Отож, бажання досягти як власного професійного успіху, так і бути співтворцем успіху своїх вихованців, спонукає мене перебувати в постійному педагогічному пошуку, знайомитись із сучасними технологіями навчання, передовим педагогічним досвідом. Серед великого переліку новітніх технологій я віддаю перевагу інтерактивним формам навчання, технології розвитку критичного мислення, елементам ТРВЗ-педагогіки.

З раннього дитинства можна навчити дитину системно думати про об'єкти навколишнього світу, розв'язувати задачі творчого характеру, придумувати казки, вірші та багато іншого.

Використовую згадані інноваційні технології залежно від умов роботи, рівня підготовки учнів, їхнього розвитку, психічного та фізичного стану; забезпечую формування в молодших школярів повноцінних мовленнєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок, бажання і вміння вчитися, виховання особистості, спроможної до толерантного сприйняття світу. Прагну розвивати у маленьких «чомучків» інтерес до навколишнього світу, фантазії, творчості, уяви, творчого мислення. Намагаюся, щоб кожна хвилина уроку пробуджую у дітей бажання до пізнання, самостійного пошуку, самореалізації. Моїм вихованцям подобаються ті види навчальної діяльності, що дають їм матеріал для роздумів, можливість проявити ініціативу і самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчого підходу до розв’язання проблеми. Для розвитку творчого мислення учнів застосовую різні типи нестандартних завдань, вправи на розвиток уміння висловлювати здогад, припущення, збагачення навчального матеріалу, завданнями з логічними навантаженнями, використання цікавинок на уроках (завдання-вправи, тематичні загадки, ребуси, кросворди). Намагаюся розвивати дитину в цілому як особистість, навчаю її працювати творчо, вести пошукову роботу, думати і висловлювати свої думки, обґрунтовувати міркування.

Арон Борисович Рєзнік робить висновок, що самоосвіта – це форма пізнавальної діяльності, яка спрямована на вдосконалення знань суб’єкта цієї діяльності не лише в межах навчальної програми. Самоосвіта реалізується учнями при дедалі більшому посиленні самоуправління нею. При такому розумінні шкільної самоосвіти вона виступає як складова навчально- виховного процесу. У зв’язку з цим самоосвіту учнів можна вважати своєрідним критерієм відносно високого рівня навчального процесу в школі, при якому забезпечується оптимальний розвиток пізнавальної активності дітей.

Бібліографія

1.Рєзнік А.Б. Самоосвіта учнів у школі / А. Б.Рєзнік.-К. Тов. «Знання» УРСР.-1979р.

2. Рєзнік А. Б. Гражданское становление школьников / А.Б.Рєзнік //педагогический поиск.-М.,1988р.