Неля Грицик, вчитель початкових класів Гайворонської філії
№ 2
комунального
закладу «Гайворонський ліцей № 2» Гайворонської районної ради Кіровоградської
області
Анотація. В даній статті йдеться про гуманізацію шкільного життя.
Розглянуто питання, які стоять перед нинішнім поколінням вчителів: як розвинути
пізнавальну активність учнів, зробити
освітній процес творчим, цілісним; як виховати людину ініціативну, креативну,
яка уміє співпрацювати з іншими в команді. Визначено шляхи роботи з дітьми, що
мають невисокі навчальні можливості.
Випереджаючи час на кілька десятиліть, Арон Борисович
Резнік спрямовував роботу педагогічного колективу школи № 5 на вивчення,
осмислення і впровадження прогресивних інноваційних педагогічних ідей та
розробку нових технологій, форм і методів навчання і виховання. Значна увага
колективу однодумців приділялась аналізу новаторських ідей Сухомлинського,
Амонашвілі, Є. Ільїна, Левченко, Каюкова та інших педагогів. Сам Арон Борисович
активно займався проблемою впровадження тестування. [5. 53]
Однією з таких інновацій, яку досліджували вчителі школи
і яка є актуальною і на даний час, була
гуманізація шкільного життя. Вони
вірили у те, що зігріті учительською любов’ю душі дітей, обов’язково розкриються
своїми найкращими пелюстками (Ш.О. Амонашвілі).
Ми живемо в суспільстві змін. Сучасна освіта вже не може
функціонувати успішно в традиційно збережених змістових, організаційних та
педагогічних формах. Академік О.Є.Акімов у своєму виступі висловив таку думку:
«Дітям Світла потрібні вчителі Світла». Нова школа, освітня система вимагає
нових підходів в освітньому процесі, що передбачає переосмислення базових умов
організації шкільного життя. Вчителем Світла має стати кожен. У свій час Арон
Борисович підкреслював, що нова ідея має оволодіти свідомістю педагога чи
всього педколективу, стати джерелом натхнення для творчої праці, спонукань до
пошуків, до творчого осмислення ідеї, її трансформації в особистій творчій
лабораторії. Педагог повинен перевершити самого себе; цілеспрямовано
удосконалювати свою професійну майстерність, свою моральність, свій духовний
світ. Вічна педагогічна істина – вчитель сам повинен бути вихований - набуває
особливого значення. В даний час, коли
на виховання дитини впливають засоби масової інформації, приклади насильства,
жорстокості, від педагогів залежить,
якою вона стане. Тільки вчитель може
прокласти стежину до серця дитини, виховати для суспільства добру, чемну, справедливу,
чуйну людину. Від учителя залежить, якими стануть його вихованці. Без любові до
дітей це зробити неможливо. Саме тепер гуманна педагогіка конче необхідна для
виховання людяної і високоморальної, цілісної, самодостатньої особистості. Потрібно створити у школі таке середовище і
таку систему взаємин, які стимулювали б найрізноманітнішу діяльність дитини,
поступово розвивали у неї креативність, вміння оперувати власними знаннями й управляти інформацією,
активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись у продовж життя. [3] Ці
питання піднімав і Арон Борисович. Він розробив теорію і методику самоосвіти
учнів. «Уміння вчитися – самонавчання, самоорганізація, самоствердження,
самопрезентація мають зайняти вагоме місце у формуванні успішної особистості
учня», - стверджував учитель.
Тому метою діяльності сучасних педагогів. вважав Арон
Борисович, має стати пошук і створення системи методів та форм роботи, що
формують в учнів здатність самостійно отримувати знання і, головне, мати
бажання застосовувати отримані знання у своєму житті. Сьогодні перед вчительством
постала проблема, як збільшити зацікавленість учнів. Одна з причин
втрати зацікавленості – це проведення уроків традиційними методами навчання.
Тому протягом всієї педагогічної діяльності я постійно
працюю над удосконаленням уроку. Що потрібно зробити, щоб кожен урок став
цікавим? Від чого відштовхнутись у системі роботи з вдосконалення уроку?
Я, наприклад, починаю зі створення у класі творчої,
доброзичливої, емоційно - позитивної атмосфери.
У своїй роботі надаю перевагу активним методам навчання, здійснюю діалог
із учнями, пропоную різні форми самостійної, ігрової і творчої роботи. Значну
увагу приділяю визначенню форм взаємодії вчителя й учнів, батьків і учнів,
учнів між собою та добору таких методів роботи, які сприяють формуванню й
розвитку в школярів критичного і системного мислення, вміння логічно
обґрунтовувати свою позицію, розв'язувати проблеми, співпрацювати з іншими
дітьми, бути ініціативними та хотіти
вчитися. При
викладанні нового матеріалу створюю на уроці ситуації успіху, для цього використовую різнорівневі вправи і
тестові завдання, разом з учнями визначаємо кращих. Застосовую інтерактивні методи навчання, які створюють комфортні умови,
за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. На
уроці відбувається активна взаємодія всіх школярів. Адже таке навчання є і
співнавчанням, і взаємонавчанням (колективне, групове, навчання у співпраці).
Спрямовуючи
зусилля на формування позитивного, стійкого, усвідомленого ставлення учнів до
навчального процесу, створюючи емоційно-позитивну атмосферу в класі, намагаюся
допомагати дітям не розчаровуватися, не розгубити впевненості. При цьому виховувати
в школярів відповідальність перед колективом за свої успіхи й успіхи класу,
вчити їх радіти досягненням інших, переживати радість за успіхи товаришів:
"Діти, а Сашко сьогодні постарався і виконав завдання акуратно і
правильно! А завтра в нього вийде ще краще!".
Вираження вчителем своєї оцінки успішності вихованців має
ґрунтуватися саме на вірі в їхні майбутні успіхи.
Велике значення
в розвитку особистості мають цікаві виховні заходи, родинні свята.
Як загоряються очі дитини. коли її мати чи батько бере
участь у конкурсах, у підготовці та організації свята, з якою гордістю
оглядаються і кажуть лише поглядом: це - мої рідні. Ти зустрічаєш
батьків свого учня і чуєш, що такого не очікували:
прийшовши додому, їхня дитина робить уроки, щось готує, майструє, сама шукає в інтернеті чи енциклопедії повідомлення і з радістю йде до школи. Тоді
починаєш розуміти, що ти на правильному шляху.
У кожному класі є учні, що мають
невисокі навчальні можливості. Саме такі учні найбільше потребують чуйного
ставлення і підтримки педагога, індивідуалізації перевірки й оцінювання їхніх
знань.
Гуманно-особистісний підхід до таких учнів полягає у
створенні відповідних умов і застосуванні специфічних прийомів перевірки й
оцінювання. Необхідно знижувати темп опитування, створити атмосферу
максимальної доброзичливості. Про це говорив і Арон Борисович, який розробив
анкету для вивчення думки учителів про причини і шляхи подолання неуспішності
учнів. Він пропонував картки з індивідуальними завданнями, перевірку зошитів
діток, які мають низький рівень знань учнями, які мають високий рівень знань.
Пропонував багатоваріантні самостійні та перевірні роботи (ми зараз це
називаємо: різнорівневі), диференційовані домашні завдання, постійну роботу над
помилками, роботу консультантів. [5.37]
Арон Борисович стверджував, що педагог зобов’язаний
оволодіти системою емоційних засобів, які є складовою частиною техніки кожного
уроку. Тепло і доброзичливо сказані слова "так",
"молодець", "правильно", "гарно",
"продовжуй" тощо, які надзвичайно благотворно впливають на дитину, на
її почуття, настрій, стимулюють її до навчальної діяльності, зміцнюють віру
дитини в її сили і можливості як особистості. До невдач дитини слід ставитися
дуже обережно. Висловлюючи зауваження, коригуючи помилки у відповіді учня,
вчитель має дбати про те, щоб не посіяти в дитині почуття невпевненості,
тривоги, розпачу, не відлякати її своєю недовірою і сумнівами в успіхах.
Щоб школа для учня стала Школою Радості, Школою Життя,
психологічною основою спілкування, в такій школі має бути постійне вивчення
особистості дитини, розуміння мотивів її поведінки. Усі засоби педагогічного
спілкування (слово, інтонація, міміка, практичні дії) в сукупності мають
забезпечити емоційний комфорт учня, задоволення від напружених розумових і
практичних зусиль. На
уроці ніхто не повинен відчувати себе обділеним увагою вчителя. Спілкуючись із
дітьми щоденно на чотирьох – п'яти уроках, учитель зобов’язаний знайти можливість, щоб
кожна дитина змогла відповісти йому кілька разів, щоб вона отримала підтримку
своїх зусиль словом, поглядом чи дотиком. Інакше поступово зростає відчуження
дитини від учителя, народжується замкненість, невпевненість у своїх силах і
невдоволення навчанням. [4]
У Новій українській школі гуманній педагогіці надається
перевага. Перед учителем постало завдання зробити так, щоб увесь класний
колектив працював у стані емоційного піднесення, ніби єдиний злагоджений
механізм, у якому кожний у результаті своєї роботи отримує позитивні емоційні
почуття, тобто почуття задоволення, зацікавленості, інтересу, прагнення в
наступних завданнях перевершити самого себе. Навчання з додаванням типових
помилок, привчає дітей постійно думати самостійно, слухати, перевіряти,
критично сприймати всю інформацію, що надходить. Формування у дітей здібностей
до оцінки та самооцінки при навчанні без оцінок. Навчання відбувається в
ігровій формі. Воно засновано на
дослідженнях, які проводять самі діти, об'єднавшись у групи чи пари. Таким
чином, школярі вчаться співпрацювати, бути активними, ініціативними,
креативними, уважними. Отже, Нова
українська школа готуватиме дитину до життя, а не до іспитів. Вчитель у
НУШ має бути наставником, порадником і другом,
тоді діти з радістю ходитимуть до школи та вивчатимуть усі предмети.
Отже,
вірмо в можливості дитини, намагаймось розкрити її самобутню природу. Будьмо
переконані і переконуймо кожного учня, якого навчаємо в його неповторності, поважаймо й утверджуймо його як особистість, спрямовуймо на служіння добру й справедливості.
Бібліографія
1.
Амонашвили Ш.О. Основы гуманной
педагогики. Книга 2. Как любить детей.
2.
Анісімова Г.О., Нікулочкіна
О.В. Сучасний урок у початковій школі: традиції та інновації
(навчально-методичний посібник). – Тернопіль: Мандрівець, 2013. – 104 с.
3.
Гонтаренко Т.В. Використання
інтерактивних технологій з впровадженням гуманної педагогіки в навчально –
виховний процес. З досвіду роботи вчителя.
4.
Леонова О.В. Гуманна педагогіка
у процесі особистісного розвитку дитини. З досвіду роботи вчителя.
5.
Мудрий І.Л., Поліщук В.П.,
Постельняк А.І., Романюк Т.Б. А.Б.Резнік – вчений, талановитий педагог –
новатор. – Кіровоград: Центрально - Українське видавництво. – 2011. – 266 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар